Іспанія

📜 Історична справка

Організований спорт прийшов в Іспанію, як і більшість країн Європи з Британії, хоча й відносно пізно. Перші іспанські спортивні клуби були засновані в кінці 19-го століття і засновувались переважно молоддю, що їздили начатись в сусідні країни і повертались, привозячи нові звички, або працівниками з інших країн. Одним з найвідоміших прикладів тут є історія Ганса (Хоана) Гемпера - інженера з Швейцарії, який заснував ФК Барселона. Британська модель заклала принципи демократичності– спортсмени і практики спорту були менеджерами та засновниками клубів самі.

Радикальна зміна в структурі іспанського спорту відбулася по закінченню громадянської війни 1939-му році, разом з початком диктатури Франсіско Франко. Спортивні клуби та федерації втратили свою автономність, свободу прийняття рішень та демократичність вибору правління. Національна Спортивна Делегація – організація створена новим диктаторським урядом для контролю спорту – тепер призначала керівників федерацій, які, в свою чергу, блокували чи дозволяли певним людям займати керівні посади в клубах. Хоча спортивні клуби і залишались ледь не єдиним джерелом оппозиційного руху, їх функціонування тепер контролювалось державою. У своїх статутах клуби мали погодитись на субординацію Національній Спортивній Делегації.

Диктатура закінчилась зі смертю Франко у 1975-му році. Іспанія стрімко розпочала процес демократизації. Спорт був визначений у новій Конституції 1978-го року, і у 1980-му було прийнято “Закон про фізичну культуру та спорт”. Кількість спортивних клубів стрімко зросла, уряд активно інвестувати у спортивну інфраструктуру, а муніціпалітети – активно розвивати масовий спорт – цей період навіть називають “муніціпалізацією іспанського спорту”. У 1986-му Іспанія стала членом Європейського Союзу. Новий закон про спорт, прийнятий у 1990-му році чітко розділив масовий, професійний та елітний спорт. Спеціальні юридичні форми для професійних клубів (SAD - Sociedad Anónima Deportiva) мали на меті дати більший контроль державі над професійними клубами.

В той же час була проведена децентралізація спортивного управління – іспанські автономії прийняли свої закони про спорт. Це заклало одну з рис іспанської системи спорту – її різноманітність. Хоча іспанська модель базується на співпраці держави з клубами, держава також займає активну роль у наданні спортивних послуг.